зірвалась сьогодні поїздка на рибу, зате появився час щось написати.
ранковий виїзд на річку в "гордм одиночистве", при виїзді з міста зупиняє гаїшник. якось їх в нас зовсім поменшало, майже небуло видно
, а тут пинить, й так вічлево представляється, що я якось незадумуючись, по-свойськи протягнув руку, мол тримай п"ятака, ну якось все спонтанно вийшло. мент насторожився, пів торса з головою всунув в машину через вікно й водить ноздрями:
-вживали сьогодні, вчора?
кажу ні, -а може якісь ліки приймали?
ні.
-а що везете й куди їдете? відкпийте покажіть. а чого серед тижня. я йому вічливо відповідаю, показую. каже дмухніть два рази сюди. я почав дмухати й так рази три-чотири, знаю в нас на роботі пікає алкотест коми є відповідна доза повітря для аналізу, а цей мовчить. я вже цього гаїшника за руку трохи б й почав хватать
. чую другий гукає -шо там? й наближається до нас через дорогу потираючи руки. думаю , дурень на дорогу дивися.
цей, що виступав в ролі "лаборанта" бачить що не фальшую, на совість дую, й питає:
-а що це за запах від вас?
кажу: -поснідав, почистив зуби й поїхав.
-а-а-а, може паста... так розтроєно прошеротів.
їду й думаю це щось не гут... і чому йому руку протягнув
якось все автоматично вийшло. спорить не хотів, щоб незатягувать часу.
водичка тепла, видимість, гріх жалуваться. пройшов вже більшу ділянку, а стрелябельного нічого не бачив, хоча траплялися гарні завальчики. є сомяча молодь 1-2 кг. головні, язі. заходжу в затоплений кущ і помічаю судачка, десь за 1,5 , стоїть так незручно для пострілу. трішки здвигаюсь в сторону обережно і помічаю вже його старшого брата десь не менше трьох але далеченько. й він ніби почав припідніматися, цілю в загривок, гарпун в дно, судак стартує, вириває гарпуна, ОГО! й трохи висмикує линя з катушки. швидко пропускаю за гіллям рушницю й за ним. підбираю і от вже й машина. рибалка удалась! затягнув на 5.5. хоча на фото показує якийсь менший ніж в живу.
зрадив українській кухні
замість сала поклав шмат судачка.