|
Псел зустрів мене чистою водою та зграйками малька біля берега. Утрішні морози розігнали ряску та зім'яли пружне листя латаття. Барви осені раптом посіріли і лише вічнозелений сосновий ліс життєстверджуюче майорить на фоні бездонно - блакитного неба. Ось я вже на воді, а на годиннику дванадцята тридцять. Як казала моя бабуся: "В свиний голос..." Але завзяття часто вирішує хід подій. Зозулька покльовувала нестабільно, але впевнено і на два гачки, без удару, на паузі. Були виходи, випущено кілька особин. Навіть окунь, схожий на пиріжок, агресивно штовхонув воблер і засікся як бараняча нога на гак м'ясника. Східняк, що дув впоперек русла, додавав незручностей і постійно доводилось ставати на якір. Ще один чудовий день життя, життя яке відчуваєш у повній мірі лише тут, біля улюбленої Ріки.
|