[Yurgen]

Склад: скелет Клубу мандрівників – shkura & Yurgen
Варто почати з того, що ідея поїхати на риболовлю виникла зненацька в четвер о 15.00. За три годинки позичили спальники та палатку і вперед. Вже о 18.00 я разом зі Шкурою були на Бухарі, де гарненько потеревенили з Ігорем (Inor) та Іллею (Skywolker). Варто зазначити, що душа у студентів схожа на циганську, тому квитків завчасно ми не брали та й куди будемо їхати навіть не уявляли. Із варіантів були лише глухе Полісся, далекі гори Карпат, глибокі каньйони Південного Бугу і все-все, де погано ловить телефон та рідко ходять люди. Десь о 21.00 ми були на вокзалі, півтори години вмовляння провідників взяти красивих, але безквиткових парубків, і ми вже їдемо у місто Лева.
Далі, перша маршрутка, що потрапила на очі і ми в передгір’ї Карпат. Вийшли з автобуса і вперше відкрили мапу. Вирішили, що наступний привал буде в місті впадіння річечки в річку. Так і зробили. Перекусивши, Шкура почав знайомитися з річкою, яка виглядала просто шалено: прозора вода, густий, непролазний ліс з одного боку, та кущі зі слідами останньої повені з другого. А я вирішив обловити приямки в швидкій чистій річечці. 20 хвилин підбирання ключика, і ось…
Перша форель!!! Сантиметрів 20 у довжину. Просто чудова!!! Ямка після перекату була досить глибока, тому риба не травмувалася об каміння. Мочу руку, обережно знімаю з гачка і відпускаю, незручно сидів на камені, тому не сфотографував. Розказую Шкурі, каже, що вірить, але по очам бачу, що ні і продовжує ловити на річці. Наступну форельку я спіймав майже в місті впадіння в річку. Цю сфоткав, показав Андрію – повірив, і через хвилин 5 злапав і свою першу красуню.
Часу до сутінків залишалось небагато, тому вирішили йти далі в гори, щоб встигнути поставити намет та зібрати дрова для багаття. По дорозі зателефонував Тарас, який на УЛ поки що не ловить, але за спіном вже треба дивитись, бо може вкрасти й побігти ловити, він згодився приєднатися, через кілька годин був на місці, позашляховик швидко добіг зі Львова до підніжжя.
Продовжили ловити вже біля стоянки, клювало, здавалося, в неймовірних місцях, глибина сантиметрів 15. На одному проведенні блешні – схід, клювання, знову схід. Наступне проведення – є. Риба неймовірно сильна, було пару екземплярів, см по 25, які змушували гнутися спінінг в бублик. Ловили на маньячки, проводка – лише апстрім, або впоперек, але це на великій річці. Маскування важливе, але без фанатизму, максимум присісти. Так ловили десь годину-півтори, доки не почало темніти, і ми пішли готувати вечерю.
Тарас, окрім чудового настрою, приніс деяку різноманітність в наш раціон у вигляді пива за що був нагороджений легендою про педоведмедя, який забирає маленьких хлопців (Тарас наймолодший) Втомлені, але задоволені спонтанною риболовлею в чудових диких місцях, ми пішли спати.

Мало не забув! Мало не вступив у гадюку, доки її фоткав, десь взялася ще одна... одним словом... бачу що Бровко, а с$#ти не перестаюD

Далі буде день другий, але вже очима Шкури.