Цитата:
Допис від Андрей Безуглый
...Хотелось крикнуть:"Толя добивай!"...
|
Одного разу випала нагода попірнати на безмежних водних просторах Рідної Неньки (десь трохи нижче Києва, але ще не в Каневі
) в будній день. Ніч, накрапає дощик. Двоє несповна розуму людей летять у темряві. Вихід на точку (глибина метрів з 7, правильні корчі), короткий брифінг. Домовилися, що поплаваємо з хвилин 40-50, якщо пусто – збираємось і гайда на іншу точку. Пірнаю, місце гарне, але пусто. Вирішив трохи зміститись і пошукати удачі трохи далі. Взяв гарного судака (вага – не скажу, щось багато грінпісовців розвелось,) потім розжився гарним лящем. І все, пусто. Ну, думаю, треба розвертатися та іти до човна. Іду, по ходу заглядаю у корчики. Краєм ока помічаю, що Толік мигнув ліхтарем і крикнув «Ваня забей» . Ну думаю, «забей» так «забей», пора, затрималися ми тут, пронирну і гайда до човна, літня ніч коротка, може на іншій точці нам повезе. Випірнув. Знову блиск ліхтаря і «Ваня забей». СТОП. Яке «забей», «ДОБЕЙ». На всіх парах до Толі. «Добей, удет». Сходу пірнаю. Але сом підняв муляку і стріляти навмання не захотів. Вийшов. Кілька вдихів і назад. Виходжу на бойову позицію і тут як в кіно. Ривок і гарпун виходить із загривка (мимоволі уявляю реакцію Толі) і сом з розвороту по тихеньку починає линяти. Долі секунди на роздуми і я стартую за ним кілька взмахів наближаюсь до нього і тут сом, чи то вирішив обернутися і подивитися хто його переслідує, чи просто змінити траєкторію? Невідомо. Але він підставив
свій загривок. Стріла прошила тіло якраз за головою, трохи вище хребта.
Після цього Толік, для впевненості, ще раз прошив і ми потягли його до
човна.
Довжина - не пам'ятаю, вага - 38.
Так склалися обставини, що виїзди стали рідкими та короткими, та й то по ночам. Ці виїзди були присвячені виключно розвідкам і вивченням акваторії, попросту кажучи «перепахати гектари».
Нове місце – безмежні водні простори Рідної Неньки. Рельєф - старе русло, канави, супутні канавки, міляки, густа трава. Кілометрі на пузі вивели на одне дивне місце. Супутний рукав маленької річки: берег-мілина - 2,0 м, звал на 4,0-4,5 і по старому руслу локальні ямки по 6,0-7,0 м. наявні також гарні перекати в лопухах і судачій траві. Дивне місце раніше такого не зустрічав. На сусідніх канавах риба є (зграї дрібної плотви і ляща, проте відсутні достойні «пастухи»), а тут пусто, зате прозорість від 1,5 до 3,0+. Прочесав канаву і ямки, пусто. Пройшовся по звалу, нічого достойного. Ну, думаю, пройдуся біля самої стіни трави. Догрузивсь пройшов – взяв щупачка (2,3). Видно сьогодні не мій день, подумав і почав залазити у різні проходи у траві. Пусто. Беру курс до човна. На черговому проході помічаю невеликий перепад у глибині затягнутий густими лопухами. Я вирішив акуратно лягти на дно і просвітити, а що під ними. Ліг просвітив пусто, піднімаюсь, завертаю в траву і тут з трави показується мордяка крокодильчика, господаря території.
Довжина 1,02 м. вага 10,1 кг.