Ще з минулого понеділка була дана команда "На старт" для зборів на рибалку. Мене запросили Андрій (
Andr@y) та Валера.
І от в пятницю ввечері наш екіпаж стартував покоряти незвідані простори неньки України.
Курс наш лежав в край лісів і боліт - на кордон із Білорусією, де тече загадкова річка Сож...
200 кілометрів по трасі пролетіли наче їх і не було. От і село, що слугувало нам орієнтиром.
Тут колоритний мужичок розповідає що до річки хвилин пять їзди! Ура! Але сталося не так як гадалося: проїхавши по лугу і впершися в берег зрозуміли - хороші міста трохи далі.
Вертаємось у село і йдемо іншою дорогою. По полях, по лісах, по болотах. Виїхали вже в набагато симпатичниших містах.
Річка Сож дуже схожа на Десну: широка, повноводна і стрімка. З крутими берегами і обширними косами, з великою кількістю стариків і заливних озер.
Справжня Річка!
Вже добре повечорло, а отже пора
Стоянку організовуємо під сосною. Тут сухо і гарно здуває всіляких мошок. По псят "За приїхали". Закинули донки на сомика а самі спати.
Проспати світанок нам не дав наш четвертий товариш - собакевич Боня.
Довелося вставати і йти ловити рибу
За ранок на два спінінги взяли дві щучки і три окуні
На фідер рибка відгукувалась ліпше - з десяток білі + гарний окунь. Якраз на юшку. Чесно кажучи, розраховували на більше. Але враховуючи погодні умови (то сонце, то дощ) - думаю улов цілком пристойний. Вдень купались і відпочивали.
Ввечері знову спроби спіймати хижака не увінчались успіхом.
Вночі знову закинули донки на сомика. До світанку була лише одна покльовка
Зранку, з огляду на насуваючі хмари, було прийняте героїчне рішення спакуватись і їхати на Київ... А так не хотілось покидати цей край тиші і спокою, де ввечері співають птахи і дзюрчить вода...